Є. Силенкова^*

В вічну пам'ятку до Вас!...

Посажу я квітку синю,
Квітку синьо-золоту, -
Ти боровся за Вкраїну,
Дав їй силу молоду.

Посажу я квітку синю
На могилу твою, сину.
Слізьми буду поливати
Довго, довго - до загину...

І заквітне буйним цвітом
Квітка синьо-золота,
Прапор Слави-України,
Тож була твоя мета.

Нехай квітне тая квітка,
Прапор синьо-золотий.
То тобі від України,
Оборонче молодий.

І від себе я складаю,
В вічну пам'ятку тобі, -
Теж умерти за Вкраїну
Присягаю так собі...

"Ой Морозе, Морозенку!"...
Так співали ми колись,
За борця, що згинув стійко
Сльози нам з очей лились...

Тепер плаче вся Вкраїна,
По вас, - цвіте молодий,
І засадить на могилах
Прапор синьо-золотий.

Спіть же тихо, Сини Волі,
Не забудемо ми Вас!
І здобудем Україну -
Вічну пам'ятку для вас!...

* Авторка цього символічного вірша -
мати сина-одинака, що згинув в рядах Дивізії.