І. Божемська

Дотик Пречистої

(Тим, що впали в брідському колі смерти - присвята)

В теплу липневу нічку,
Як грали зловіще гармати,
По брідськім побоєвищі
Проходила Божая Мати.

Тому згорнула волосся,
Тому рани перев'язала,
Подала ковток водиці,
Іншому щось лиш сказала.

Тому сльози з очей втерла,
До того тільки всміхнулась.
Тамтого перехрестила,
Як біля нього зігнулась.

Тому шолом з чола зняла,
З тим проказала молитву.
Нікого не оминала
І не зважала на битву.

Холодну клала долоню
На згарячені скроні.
Від дотику того ніжного
Зникали враз усі болі.

Хто тільки міг ще піднятись,
Той цілував краєць шати.
Кожний шептав ледве чутно:
Спаси, рятуй, Божа Мати!

У ту пропам'ятну нічку
Постать біла, імлиста -
По брідському полі бою
Мов привид ішла Пречиста.

Очі горіли стражданням,
Серце здригалося з болю.
Одежа побагряніла
Від крови, що плила рікою.

З утоми згиналися ноги,
По лицях сльози спливали.
А битва шаліла довкола,
А кулі мов оси літали.

В теплу липневу нічку,
Як грали зловіще гармати,
По брідськім побоєвищі
Проходила Божая Мати.