Михайло Ліщинський

Баґнет на кріс!...

Обильне жниво з поля битви смерть забрала.
Втомилась мабуть, пішла одпочивать.
А тиха ніч на полі все приспала,
Лише вогні кругом, це села так горять.

І біль не спить, коло ранених бродить,
В обійми він бере поранених стрільців,
Десятий день вже на боях нам сходить,
Та ворог нас таки не одолів.

Як ранком сонце зійде за горою,
То ми до прориву підемо у боях.
За нами смерть піде і гострою косою
Косовицю свою зачне знов на полях.

Може життя моє її коса підкосить
І десь тут при межі сконаю з болю я.
Та всеж таки Москві в полон не здамся,
Тиранам я не буду за раба.

Бо вірю я, що день великий прийде,
В бойові лави нарід весь піде.
Я вірю, що і нам ще сонце волі зійде.
І вільним на землі наш нарід заживе.

Тому вперед мої друзі бойові
От там за насипом ворог на нас засів,
Баґнет на кріс!! І будьте всі готові,
Штурмом взяти окопи ворогів.

Баґнет на кріс! Ще раз за Україну!
Ще раз баґнетами проб'ємо собі шлях,
Ось бачите: горять ворожі танки,
Вони не спинять вже нікого у боях.

Зірвалася розстрільна до атаки,
Окопи ворогів в бою штурмом бере,
Бо з нами йде на штурм могучий Дух Мазепи,
Він нам гетьманить, в бої він нас веде.

На крісах в нас баґнет, а в серці в нас завзяття.
Окопи ворогів ми штурмом все берем,
Високо, по лугах калина піднялася,
А ми її ще вище підіймем...

Приманджали. З війни прийшли.
Та не до дому, не до рідних стріх.
Прийшли узброєні, примаршували,
Повздовж дороги зброю склали -
І з нею юність, радість, сміх...

В табір полонених прийшли.
З-під Бродів, Фельдбаху і Ґрацу,
З бойових піль великої війни,
Прийшли голодні, змучені, ранені,
В шоломах погнутих, старих,
З устами сціпленими в болю,
За вбиту кров - але прийшли!

Через гористі землі чужі,
На захід три шляхи вели -
І на шляхах цих горді дужі
Юнаки, хлопці, сиві мужі
Тихе приречення склали;

"Ми зброю - хоч чужу - та взяли,
Слідами ми пішли батьків -
Війну цю не ми розпочали
І - Боже! - Ти її не докінчив.

Тому клянемось в цю хвилину
На матір нашу - На Вкраїну:
Ми вернемось кінчати діло,
Почате пламенним мечем.

Не плачте, не тужіть брати,
Готуйте зброю, ждіть знаку -
Бо знак прийде, як грім з небес
І ми з'єднаємось в бою.