Богдан Бора

Вже відгриміла війна

Вже віддзвеніли підковами

коні,

Вже відгриміла залізом

війна,

В синь барвінкову вдяглись

небосклони,

З золотом-сріблом злилась

далина.

Вже віддзвеніли підковами

коні,

Тільки ще дзвонить

в просторі луна,

А між хатами та

по підвіконні

Блудить розхристана пустка

сумна.

Пустка. Не ворошиться

тиша.

Німо вдивилися верби

у став.

Вітер злетить, довгі коси

розчеше,

В ухо нашепче і знову

і знову пропав...

Мати на приспі з лицем

в небосклони

Сина чекає - ще

й досі нема...

Хоч віддзвеніли підковами

коні,

Хоч відгриміла залізом

війна.