"СКРИНІНҐ"

Всім нашим діпівським "новим еміґрантам" в США і кандидатам на це почесне звання, які поки що заповнюють в Европі табори і "ресетлемент центри", відома грізна примара "скринінґу", а зокрема скринінґу СІС.

Але так, як "переходив скринінґ" мій приятель Дзюньо Лопатка і його три достойні і віродостойні свідки ("айвітнессіс"), не переходив, мабуть ніхто.

Перед молодим джентльменом з-під знаку трьох грізних букв засів приятель, Дзюньо. Дзюньо розмовляє свобідно по-англійському і тому справа розвинулася легко. Ініціятиву мав на початку представник влади оглянувши точно "папери" Дзюня, він грізно вистрілив першим стереотипним запитом, після якого його партнер при "інвестіґейшин" звичайно з місця блідне.

- Де ти працював в Німеччині?

Відповідь була коротка.

- Я взагалі не працював.

- Тааак? А що ви робили тут від 1943 року?

- Що? Був в Українській Дивізії.

Молодого урядника виразно "заткало".

- Яааак? А чим ви там були?

- Офіцером, - відрубав Дзюньо.

- Угум. А де ж ваш "Ентляссунґшайн"?

- Нема.

- А чому? - спитав грізно представник влади.

- А - бо я був у Ріміні.

- А там не давали?

- Та, чому, давали. Але, я, бачите, втік.

- А чому ви втекли? - був наступний запит.

- Та як чому? Я хотів кінчити студії. І бачите, - Дзюньо витягає шматок паперу, - ось мій диплом.

- А чому ви писали в ірівському скринінґу неправду?

- Но, знаєте, - обурився Дзюньо - певно мав я писати ловіть мене, я з Дивізії!

Але інвестіґейтор ще не піддавався:

- Отже ви не були в тих місцевостях, що писали в скринінґу?

- Та де там! Я навіть не знаю, де то є...

Друга дія починається після того, коли містер Сіайсі, випивши декілька "кока-коля" і викуривши "камеля" починає допитувати свідків: трьох чесних громадян Кубка Люзика, Романа Равчука і Олька Обертальского.

Перший на чергу приходить Кубко.

- Звідки ви знаєте пана Лопатку? - питає хитро урядовець.

- Я? З фффффф-ронту. (Кубко часом трохи затинається, але тільки тоді, коли говорить, коли співає - ніколи. Але годі ж співати перед владою).

- Як? То ви теж...!?

- Ааааа-га! Був у дивізії.

- Офіцер?

- Нннннууу, а як?

- "Ентляссунґштайн"?

Кубко крутить головою: нннннеееема.

- А чому? Ви .... були в Ріміні?

- Ага!

- Втік?

- Ну, що ж...

- Разом з паном Лопаткою?

- Оооо, ні! Що тттооооо-тттоооо ні. Два дні швидше.

Запитувач обтирає чоло і звертається до наступного, Ромка Равчука:

- Ваше ДП?

- Нема, - коротко і переконано відповідає Ромко.

- А де?

- Забрали. В "Контроль-Центрі".

- То ви може теж були...!?

- ... в Дивізії, - докінчує запитаний.

Запитуючий виразно слабне:

- Теж офіцер? - І не чекаючи відповіді. - Не маєте "ентляссунґшайну", були в Ріміні, втекли?

Ромко виразно здивований:

- Але справді, звідки ви все те знаєте?

- Ви були разом з паном Лопаткою на фронті?

- О, ні! - він з піхоти, а я з артилерії!

Але молодий пан з другого боку стола все ще не здає своїх позиції:

- Значить, ви боролися проти нас?

- Ну, щось такого, - обурюється Ромко, - та ж ми воювали проти большевиків!

- Но, так, а це ж були наші аліянти.

Запитуваний всміхається:

- Е, в це, то й ви навіть, сьогодні, вже не вірите.

Останній свідок не переживав таких довгих допитів.

- Чи ви знаєте пана Лопатку? - впало перше питання.

- Так! - самовпевнено заявляє третій із асамблеї, виразно готуючись до довшого розпитування. Але дальша інквізиція нагло переривається:

- Досить, досить на сьогодні досить! Скажіть людям, що сьогодні вже Сіайсі не буде!